Доктор медичних наук, професор, заслужений лікар України, відмінник охорони здоров’я, головний лікар - заступник директора по клінічній роботі Національного наукового центру “Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска” АМН України, Голова Центральної етичної комісії МОЗ України, професор кафедри НМАПО ім. П.Л. Шупика.

Народився 8 cічня 1950 року в с. Торське Заліщицького району Тернопільскої області. Проживав у м. Заліщики з 1950 до 1967 року.

Навчався у Заліщицькій середній школі, дитячій музичній у класах скрипки і фортепіано, заочній фізико-математичній Московського університету. Приймав постійну участь в олімпіадах обласного та республіканського рівнів із багатьох основних предметів шкільної програми.
 

Після закінчення школи у 1967 році вступив до Чернівецького державного медичного інституту. За час навчання був активним учасником Буковинського ансамблю разом із відомими В. Івасюком, Н. Яремчуком, В. Зінкевичем, С. Ротару та іншими. Здобувши диплом лікаря-лікувальника, а також інтернатуру на базі Чернівецької обласної лікарні, працював за державним направленням у сільської лікарні на Чернігівщині на посаді лікаря, згодом головного лікаря.
 

З 1977 року повернувся на Тернопільщину, де працював головним лікарем Велико Бірківської районної лікарні Тернопільського району, а з 1980 – головним лікарем Підволочиського району. У 1989 році переведений головним лікарем реабілітаційного республіканського центру-санаторію “Медобори”. Одночасно був за сумісництвом асистентом кафедри факультетської терапії Тернопільського медичного інституту, захистивши в 1992 році кандидатську дисертацію за спеціальністю “ревматологія”.

 

Весь цей період займався будівництвом вказаних медичних закладів за рахунок кооперованих коштів практично господарським способом і за 15 років загальною їх вартістю більше 15 мільйонів карбованців.

Очолювані медичні заклади багаторазово відзначались кращими у державі, а їх співробітники відповідними нагородами. Модель впровадженої організації медичної допомоги була визнана базою передового досвіду МОЗ України.

 

У 1994 році переведений заступником начальника Головного управління медичної допомоги Міністерства охорони здоров’я України, а з 1997 року – на посаду заступника директора по клінічній роботі - головного лікаря Інституту кардіології імені М.Д. Стражеска АМН України та за сумісництвом обраний завідувачем наукового відділу медико-соціальних проблем кардіології.

 

У 2002 році захистив докторську дисертацію за спеціальністю “соціальна медицина” та отримав диплом професора кафедри управління охороною здоров’я. Опублікував більше 150 наукових праць, з них 25 монографій і посібників. Науковий керівник п’яти кандидатських дисертацій та науковий консультант трьох докторських. Наукова робота відзначена дипломами Академії медичних наук України.
 

Член спеціалізованої вченої ради із захисту дисертаційних робіт, науковий експерт ВАК України, науковий консультант Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, голова науково-експертної вченої ради з питань етики МОЗ.

 

За час роботи відзначений орденом України “За заслуги ІІІ ступеню”, орденом УПЦ Святого Володимира, відомчими медалями імені Пирогова та імені Стражеска, Почесною Грамотою Кабінету Міністрів України, МОЗ України, АМН України, Української Ради Миру, Комітету Верховної Ради з питань охорони здоров’я та іншими.

 

На громадських засадах є членом правління Асоціації кардіологів і ревматологів України, Української Ради Миру, земляцтв “Тернопілля” і “Буковина” у м. Києві. Самодіяльний поет і композитор, автор більше 20 пісень, які видані і перевидані аудіо альбомом “Чим жив, живу і жити буду”.

 

Дружина – Корнацька Алла Григорівна, доктор медичних наук, професор, заслужений лікар України, завідувач відділу Інституту педіатрії, акушерства і гінекології АМН України.